Рецепти боротьби з крадіжками в компаніях часто засновані на так званому “трикутнику шахрайства”: тиск обставин – можливість – раціональне самовиправдання.

Це поняття ввів американський соціолог Дональд Крессі в 1950-х роках. А на початку 2000-х, після серії гучних корпоративних скандалів, “трикутник” включили в сучасні стандарти аудиту.

У 1973 році Крессі опублікував Дослідження в галузі соціальної психології розкрадань, де висунув таке припущення: “Довірені особи стають “злодіями на довірі” в тому випадку, якщо починають зазнавати фінансових труднощів, про які не можуть говорити публічно, можливим виходом вважають вчинення таємних фінансових махінацій і здатні застосовувати до своєї поведінки в цій ситуації пояснення, що дозволяють примирити уявлення про себе як про наділених довірою осіб і як про користувачів ввірених коштів або майна”.

Однак моя багаторічна практика боротьби з розкраданнями/шахрайством в корпоративному секторі більше говорить на користь теорії Едвіна Сазерленда, вчителя Крессі. Теорія Сазерленда більше підходить нашому менталітету. Більшість спійманих мною на спробах або фактах розкрадання співробітники не мали фінансових труднощів, не були азартними гравцями або надмірно жадібними, мали пристойну заробітну плату і отримували бонуси. Суть же теорії Сазерленда в тому, що бажання вчинити шахрайські дії (розкрадання) породжуються можливістю їх здійснити, або, простіше кажучи, відсутністю належного контролю.

У 1940-х роках Сазерленд в одній зі своїх статей висунув концепцію респектабельного “злочинця в білому комірці”, що має високий соціальний статус. Відповідно до цієї концепції, багато так званих “білих комірців” (англ. White collar: заможні люди, що займаються розумовою працею, що передбачає зберігання, використання та оброблення інформації, – політики, чиновники, адміністратори, топ-менеджери) чинять протиправні дії, які заподіюють суспільству/компаніям незмірно більший збиток, ніж звичайні злочинці з нижчих шарів суспільства (“кримінальники”).

Розібратися більш глибоко в причинах, що спонукають “білих комірців” здійснювати шахрайські дії, спробував професор Гарвардського університету, голова Гарвардської бізнес-школи Євген Солтес. Дослідження професора Солтеса почалися в 2008 році і були зосереджені на корпоративних неправомірних діях і шахрайстві, побудові корпоративної культури і комплаєнс-систем з метою протистояти цим проблемам. У 2016 році вийшла книга Солтеса: “Чому вони це роблять: як мислить білокомірцевий шахрай” ( “Why they do it: inside the mind of the white-collar criminal”, Eugene F. Soltes). У своїх дослідженнях Солтес також дійшов до того, що бажання зробити шахрайські дії виникає під впливом оточення і під час відсутності належного контролю.

Вітчизняне корпоративне шахрайство є, скоріше, породженням середовища, ніж проблемою окремої особистості .”Злочин є симптомом соціальної дезорганізації і, можливо, може бути усунений лише в результаті змін у сфері соціальної організації” – Едвін Х. Сазерленд.

У боротьбі з корпоративним шахрайством я рекомендую використовувати “квадрат шахрайства”: середовище (оточення) – відсутність контролю – можливість – самовиправдання.

Тому при аудиті захищеності бізнесу і побудові комплексної системи корпоративної безпеки я рекомендую починати з організації фінансово-економічного контролю компанії.

Продовжуючи тему попередньої статті про найбільш поширені види шахрайських дій у сфері закупівель, коротко викладу основні методи їх виявлення та профілактики.

Процес узгодження контрагентів, договорів та додатків (специфікацій) до них обов’язково повинен проходити через службу економічної безпеки (СЕБ).

У компанії в обов’язковому порядку повинна бути введена інструкція “Аналіз ринку, пошук і залучення контрагентів”. З метою попереднього вивчення контрагента, цін і умов за договором відповідальний менеджер, провівши роботу відповідно до інструкції, зобов’язаний підготувати, завізувати і передати інформаційний лист – анкету разом з пакетом документів (договір, додатки, ліцензії, свідоцтва тощо) – в службу економічної безпеки.

В анкеті можна побачити таке:

  • Дата і номер договору;
  • Назва підприємства;
  • Код ЄДРПОУ;
  • Юридична та фактична адреса (зокрема органів управління і виробничих потужностей);
  • Філії та представництва;
  • Контактна особа з боку контрагента;
  • Вид наданого товару, послуг тощо;
  • Статус контрагента (перелік статусів наведено нижче в статті);
  • Умови майбутнього договору. У разі продовження вказати, які вносяться зміни в умови договору;
  • Коментарі менеджера.

З метою відсікти посередників і наблизитися до виробника важливим елементом вивчення підприємства є статус передбачуваного контрагента. У разі залучення непрямого виробника товарів/послуг менеджер коротко викладає причину в анкеті. Завдання ж відділу економічної безпеки – перевірити зазначену інформацію. Крім того, цей документ зберігається в СЕБ і в разі систематичної спроби конкретного менеджера залучати непрямих контрагентів з невигідними цінами і умовами може бути підставою для визначення про невідповідність займаній посаді або звільнення у зв’язку з втратою довіри.

Статуси контрагента:

  • виробник;
  • гуртова торгівля;
  • ексклюзивний дистриб’ютор;
  • дистриб’ютор;
  • імпортер;
  • ексклюзивний імпортер;
  • посередник;
  • інвестор.

У моїй практиці часто зустрічалися ситуації, які я б назвав “торгівля впливом”, суть якого полягає в тому, що одержувач незаконної винагороди не передає її особі, відповідальній за прийняття рішення, а лише впливає на останню, використовуючи особисті зв’язки (дружні, професійні, родинні). Наприклад, комерційний директор переконує керівника відділу/категорійного менеджера почати співпрацю з конкретним контрагентом на умовах останнього. Той, в свою чергу, може дати вказівку співробітнику відділу, в обов’язки якого входить пошук контрагентів за цим напрямом, почати співпрацю з позначеним підприємством. Надалі, після укладення договору, відповідальний за прийняття рішення може звільнити рядового співробітника (безпосереднього виконавця) з надуманих причин, оберігаючи тим самим себе від витоку інформації та причин давати пояснення. Тому одним з найважливіших методів виявлення корпоративного шахрайства є опитування співробітників компанії, особливо тих, що звільняються, про причини звільнення і їх можливу ​​інформованість про корупцію всередині компанії. Нерідко використовуються опитування вже звільнених співробітників з метою зборирання аналітичної інформації, але це в основному на початковому етапі аудиту і побудови безпеки компанії.

З метою мінімізації ризиків контакту з “токсичним” контрагентом і укладення найбільш вигідної угоди співробітник служби економічної безпеки повинен вивчити його ділову репутацію, пропоновані умови і ціни:

Інформація про ділову репутацію збирається з непублічних і загальнодоступних джерел

  • Самореклама контрагента (з ким співпрацюють/співпрацювали, які проекти виконували тощо);
  • Відгуки контрагентів досліджуваного підприємства (контакт з їх службою безпеки або юридичним відділом);
  • Інші джерела інформації (збирання інформації з мережі інтернет, відкритих інформаційних баз, відгуки клієнтів і співробітників).

Моніторинг ринку цін і умов за контрактом, що укладається

  • Проведення коректного розрахунку вартості продукції, що закуповується за різних умов контракту і аналіз можливих “бонусів”. Це можливо зробити шляхом порівняння пропозиції цього постачальника з його ж пропозицією, отриманою у відповідь на запит від імені стороннього підприємства, а також при порівнянні з пропозиціями інших контрагентів.

Моніторинг ринку цін і умов за аналогічною продукцією (альтернатива ексклюзивності)

  • Проведення коректного розрахунку вартості продукції, що закуповується, з урахуванням технічного завдання. Різниця бюджетів оптової закупівлі може бути дуже значною. Крім цього, умови за договором можуть бути більш вигідними (відстрочка платежу, гарантійний термін обслуговування, безкоштовна заміна продукції тощо).

Не менш важливим є подальший моніторинг закупівель товарів/послуг з уже діючими контрагентами:

Контроль і доцільність “сезонних операцій”

  • Логічність проведення закупівлі товару/послуги у відповідний період;
  • Аналіз обсягу закупівлі і зіставлення з результатами продажів попередніх сезонних операцій.

Контроль залишків продукції

  • Систематичний моніторинг продажів і закупівель за період.

Контроль договорів, умови яких передбачають зміну ціни залежно від обсягу закупівлі товару/послуги

  • Систематичний моніторинг обсягу закупівель і виставлених рахунків;
  • Контроль і реагування на можливе дроблення замовлення.

Контроль за можливою змовою декількох постачальників ідентичної продукції/послуги.

  • Систематичний моніторинг замовлень продукції з метою виявлення аномалій;
  • Моніторинг ринку пропозицій на ринку аналогічної продукції/послуги.

Контроль зміни вартості продукції/послуги, що поставляється

Можливість зміни вартості продукції, що поставляється, необхідно передбачити договірними умовами. У договорі можна внести пункт з описом ціноутворення на продукт. У такому випадку при зміні одного з факторів, що впливають на ціноутворення, змінюється й ціна. Однак необхідно передбачити, при якому % зміни фактора варто переглядати вартість продукції, оскільки ринок динамічний, і постійна зміна ціни може спровокувати проблеми співпраці.

Фактори, що впливають на ціноутворення:

  • курс валют;
  • вартість палива;
  • вартість комунальних послуг (газ, вода, електроенергія);
  • вартість сировини;
  • законодавство.

Порівняння річних показників Like With Like: закупівлі, продажі, залишки, списання/втрати.

  • Систематична аналітика.

Більш глобальна аналітика допомагає розуміти, як “живе” бізнес, його сезонність, активність, стагнацію, злети і просідання, а це, в свою чергу, дозволяє СЕБ оперативно аналізувати інформацію в режимі реального часу, припиняти спроби шахрайства та приймати рішення, що дозволяють бізнесу більш ефективно рости і розвиватися.

Конкурентна/ділова розвідка

  • Допомагає керівництву компанії в прийнятті стратегічних рішень та управлінні ризиками, тим самим збільшуючи вартість бізнесу.

Внутрішня безпека компанії повинна використовувати такі інструменти:

  • Проведення систематичних перевірок на поліграфі;
  • Вербування співробітників (агентура);
  • Отримання і перевірка інформації від “гарячої лінії”;
  • Застосування технічних засобів виявлення корупційних дій;
  • Проведення переговорів з контрагентами тільки (за можливості) на території компанії в спеціальних переговорних кімнатах з відео/аудіо фіксацією;
  • Реалізація заходів “контрольної закупівлі”.

При організації закупівель товару/послуг через тендерну процедуру важливо:

  • Забезпечити наявність в тендерному комітеті представника від СЕБ (з правом накладення вето);
  • Зобов’язати ініціатора тендера вивчити відповідний ринок і провести розсилку пропозицій на участь в тендері не менше ніж 15-ти діючим компаніям;
  • Зобов’язати ініціатора тендера помістити інформацію про проведення тендера на онлайн-майданчиках в інтернеті (tendex.su, zakupki.prom.ua, tender.in.ua тощо) і розмістити на власному корпоративному сайті в розділі “тендери” (в разі наявності);
  • Обмежити доступ ініціатора тендера до отримання тендерних пропозицій до завершення термінів їх подачі;
  • Компанії, які брали участь в тендерах і відмовилися виконувати свої зобов’язання після завершення тендера, в обов’язковому порядку повинні бути внесені до “чорного списку”. Передбачити штрафні санкції за зазначені дії.

Правовий захист бізнесу від корупції та наслідків для компанії від корупційних дій співробітника.

Впровадити в компанії антикорупційну програму відповідно до закону України Про запобігання корупції.

Тільки формування корпоративної нетерпимості до корупції, заохочення співробітників за участь в розкритті злочинних схем та притягнення до відповідальності корупціонерів у сукупності з роботою корпоративної служби безпеки може дати бажані результати.

Безпека – це не відсутність небезпеки, а ваша готовність зустрітися з нею.

Джерело https://nv.ua/ukr/experts/jak-vijaviti-zlovzhivannja-v-sferi-zakupivel-2460948.html

admin
Share
This